ний свій образ жіночий Марко Вовчок вкладає трохи тихої покірливости та терплячости. Постать ідеальної жінки, видко, теж не давала спокою авторові, але з нею пощастило йому краще і вона живою, з плотію і кров'ю, виглядає з „Народних оповіданів“. Тихо, рівно, спокійно, не подаючи й знаку про свій жаль чи смуток, про своє розбите серце або радощі, живе ця жінка, без нарікання на важку долю, без жадної скарги годить людині, що на неї й не дивиться, і так само без нарікання й скарги дожидає кращого, щасливішого життя. Вона вірить у те краще жаття і в цій вірі черпає свою надзвичайну силу. З усіх численних жіночих образів у Марка Вовчка тільки два може й знайдеться таких, що иншу натуру мають: Катря („Три долі“) і друга Катря („Максим Грімач“). Обидві Катрі дають зразок иншого кохання — палкого, поривчастого, неподільчивого, що мов полум'я спалахне, а перегоріло — попелом узялося, пустку зробило в серці, з якою життя ні ваги, ні ціни жадної не має. Через те одна Катря занапастила свій вік молодий у черницях, а друга знайшла свою долю на Дніпровому дні, тим часом як инші жінки у Марка Вовчка вміють любити сильно, гаряче, цілою істотою, але вміють терпіти й прощати. Симпатії автора безперечно коло цих терплячих, на скорботи і на прощання багатих жіночих образів, і через те ж з такою любов'ю він вимальовує їх тихі постаті, повиваючи їх чарами якогось ніжного сумовитого тепла і ласки…
Сергій Єфремов.
