вання людською особою, яке надто розвивається в гострі моменти поневолення людського. Може бути, як би можновладці брали під розвагу те, що підвладні про них можуть думати й говорити, вони більше б на них зважали й не так безпечно оголяли себе, часом, може, постереглися б де яких занадто вже одвертих учинків своїх, бо кому ж охота свідомо голому ходити? Адже ж і перші люде за часів райського пробування доти не стидалися нагота своєї, доки свідомість про це не закралась у їхні голови… Та в тім то й річ, що одірватись так од свого становища, вирости так над загальним грунтом поневолення і занедбання людської особи можуть хіба зрідка більш чутливі люде, що закуштовали овощу з дерева пізнання добра і зла, — вони, хоч сами зросли на грунті поневолення, робляться тоді найзавзятішими його ворогами. Величезна ж більшість оголяється собі, не думаючи й не гадаючи про свої вчинки і навіть у гадках не покладають, як гидко виглядають вони в райському костюмі перших людей…
Може кому небудь з читачів здається, що я занадто довго спиняюсь на аналізі кріпацьких відносин у Марка Вовчка. Що тим, скажуть, кріпацтво! Було, мовляв, та загуло і вже й кісточки „інституток“ ти инших „людей неситих“ зотліли, і слід їх згинув. Шкода й заходу про це говорити, єсть у нас справи дошкульніші… Я не можу на таку думку що до кріпацтва пристати. Загусти — воно то загуло, але що до слідів його, то це не така то вже певна річ, як здається. Скажу більше, — подекуди в тому, що оце свіжо у нас діялось і діється, виразно чути гірку одрижку старого, ніби то помершого й затлілого кріпацтва. Я не говоритиму про пониження і занедбання людської особи, через які трудящого чоловіка й досі мають за річ, за худобу, що перед ними і в райському вбранні повеличатись не сором. Це з'явище таке широке та складне, що в йому можна не тільки од кріпацтва сліду шукати, а й од загального нашого громадсько-економічного ладу. Я візьму поодинокі факти з нашого найновішого життя і запитаю: хіба не одрижка кріпацтва ота чудна та дивна теорія, висловлена в Думі устами російського прем'єра про перевагу інтересів 130 тисяч земельних власників над інтересами 130 милійонів безземельних працьовників? А оті претензії на керовання державно-громадськими спра-
