Цю сторінку схвалено
Чоловік. Подає їй руку, і Смерть легко сходе з фотелю; беруться під-руки і йдуть до дверей. Перед ними челядь кидає квітки, за ними два юнаки у такт музиці, що не перестає тихо награвати дизгармоничні мотиви, мірно коливають віяла. Далі несуть порожній фотель Смерти та посувається вся челядь, трохи пританцьовуючи. Щойно Смерть та Чоловік виходять — гасне світло. Лише на стільці біля ліжка блимає свічка й освітлює Жінку навколішках перед трупом. В далечіні поволі никне музика. Тиша.
1927.
