ного всім бараку брички з жовтими тремтячими людьми.
Тільки-но вийшов лікар з покоїв, покоївки зібрались до купи й почали варнякати про вражіння минулої ночи. Вночі-ж була пригода — Петро Горобець, що ходив ночувати до покоївки Марти, прийшов на підпитті та, переплутавши ліжка, зґвалтував покоївку Гашку так раптом, що, коли та збагнула в чім річ, все вже було скінчено. Такі веселощі не густо трапляються, а тому покоївки реготали і зле зацитькували хворих, як ті починали дуже вже голосно кректати або плакати.
По покоях почав ходити Явтух Куленко, що постачав воду до бараку та рубав дрова на кухню. Він тримав у руках черепок, з якого повставав сизий дим. То курилась соснова живиця. Робив таке обкурювання Явтух з власного намислу і власне за-для себе. Йому доводилось наносити води в покої, а його нудило від смороду лікарні.
Хворі поволі зникали серед диму, і Явтух, щоб заспокоїти їх, лагідно казав у кожному покою:
— Воно-ж як ладан…
Перед бараком скупчувались баби — родички хворих, з глечиками й пакунками в руках. Приносили воду з далекої криниці й вірили, що та вода трохи сцілюща.
Їх пускали на побачення тільки о другій годині, а тому вони поки що порозсідались на довгій лаві в затінку та обговорювали різні значні події.
Коли фершал проходив повз їх з довгим вудлищем, вони на мить замовкли.
Година на ловитьбу була чудова.
