Вона випросталась і стала страшна. Безсила злоба й ненависть засмикали її обличчя. Вона кинулась до шафи, почала викидати з-під одежі папери, дерти їх, далі видобула з-під комоди револьвера й гукнула Сергієві:
— Забирайте це!
Він узяв. Усе скоїлось в одну мить.
З-поміж книг вона викинула дві пачки револьверних куль. Сергій забрав.
Галочка злякано схопила матір за руку.
— Мамо, то це й нас можуть заарештувати?
Тітка сіла на підлогу й засміялась. З перших звуків сміх її залив усю хату. Вона скажено пручалась долі, і Сергій силоміць поклав її на ліжко. Тітка стогнала, заплющивши очі.
— Бризкай, Галю, — сказав Сергій.
Галочка бризкала. На ній розкуйовдилась зачіска, і її коса за кожним рухом розсипалася на спині.
— Вона прекрасна, — думав Сергій.
— Годі, — сказав він і поволі взяв у неї шклянку, торкаючись її руки. Та рука була холодна, і в неї полилось його тепло, — його пучки горіли. Ніколи ще Сергій не мав себе таким схвильованим. Галоччина туга і розгубленість захоплювали його. Вона була така близька й досяжна! Її очі потупились, уста манили, він почував, що її тіло зм'якло, мов одгукуючись на його бажання. Він забув усе й простяг до неї довгу руку, щоб обняти.
В цю мить тітка розплющила очі й захрипіла. Довго не можна було зрозуміти, що вона хоче сказати. Сергій стояв блідий і зайвий коло ліжка.
Тітка прохрипіла:
