— Стой! Пидожды! Давай намъ гроши!
— Яки вамъ гроши? Пытае жыдъ.
— Давай намъ гроши, та й усе!
Дывытьця жыдъ, що диты усе не велыки та й давай йихъ лаять:
— Де у мене гроши? Яки вамъ гроши? Що я вамъ долженъ? Ахъ, вы шарлатаны! Ахъ, вы шыбеныкы!.. Нема у мене доброи на васъ палкы, я-бъ вамъ давъ грошей!..
Колы ось показуетьця зъ жыта здорова та страшна голова того хлопця, та й каже до жыда товстымъ голосомъ:
— Та чого-жъ ты не даешъ? Дай йимъ грошей, дай!
Углядивъ жыдъ ту страшну голову, злякався та й каже:
— Такъ це вамъ дать грошей? Вамъ?.. Такъ-бы вы й казалы!.. А то заховалысь у жыто…
Выннявъ жыдъ зъ кармана штукъ съ пьять срибныхъ грошей, та й давъ дитямъ, а самъ тоди якъ ушкварыть кобылу батогомъ, та тикать! Бижыть та все назадъ оглядаетьця, думае, що, може за нымъ той страшный чоловикъ гнатьця буде.
А. Пивень.
