— Ни, каже Буглакъ, що уже ни, такъ ни… горилку винъ пье зовсимъ по троху! Такъ, якъ, колы трапытьця, такъ ото и выпье зъ добрымы людьмы…
— Де-жъ тамъ винъ горилку пье по троху? — Каже цыганъ. — Та винъ йійи такъ глушыть, що и кабаччыкы на його не настачять! Правду казать, маленькымы чаркамы не пье, а прямо тягне чайнымъ стаканомъ!.. Що тамъ здря балакать!… Горилку пыть винъ молодчына, — другого такого пошукать, такъ не найдешъ! Це я добре знаю, бо самому доводылось зъ нымъ не разъ пьянствувать и въ його въ хати, та и у мене у шатри!.. А додому колы до його не заявлюсь, такъ горилка у його николы не выводытьця! Колы-бъ мы не зійшлысь, а непреминно напьемось пьяни! Бо у насъ прыятельство зъ ным дуже добре…
— Эге, такъ онъ що! — Каже дивчынъ батько. — Це и я такы чувъ одъ людей, що винъ и горилку добре пье, та и зъ цыганамы кумпанію водыть…
— Та то неправду вамъ казалы, — каже Буглакъ, — щобъ винъ зъ цыганамы знався… Хиба-жъ такы схоче нашъ братъ-козакъ, зъ нымы отаку дружбу дилыть?.. Та вы ж товарыша мого не дуже слухайте — це винъ трохы лышне выпывъ, та и балакае абы-що… Це зовсимъ не правда!..
— Якъ неправда?… Що неправда? — Перебывае зъ серцемъ цыганъ. — Щобъ Коровьякъ
