Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/5

Цю сторінку схвалено
— 5 —
4. Писня про козака Мороза.
 

Ой, Морозе, та Морозенку,
Ой, ты славный козаче!
За тобою, та морозенку,
Вся Украйина плаче!
 Та не такъ тая Украйина,
 Якъ тее горде війско…
 Ой, заплакала Морозыха,
 Идучы рано на мисто!
Ой, заплакала Морозыха,
Та й стала тужыты,
Що взялы йійи сына Мороза
У військо служыты.
 „Не плачъ, не плачъ, та Морозыхо,
 Объ сыру землю не быйся,
 Ходимъ зъ намы, зъ намы козакомы,
 Та меду-вына напыйся!“
— „Ой, чого-сь мени, панове-браття,
Медъ-выно не пьетьця,
Ой, десь мій сынъ, Морозенко,
Зъ Туркомъ-шведомъ бьетьця.
 Ой, щось, браття, передъ дворомъ
 Сызый орелъ вьетьця,
 Мабуть мій сынъ, Морозенко,
 Назадъ не звернетьця!“