Ой, Морозе, та Морозенку,
Ой, ты славный козаче!
За тобою, та морозенку,
Вся Украйина плаче!
Та не такъ тая Украйина,
Якъ тее горде війско…
Ой, заплакала Морозыха,
Идучы рано на мисто!
Ой, заплакала Морозыха,
Та й стала тужыты,
Що взялы йійи сына Мороза
У військо служыты.
„Не плачъ, не плачъ, та Морозыхо,
Объ сыру землю не быйся,
Ходимъ зъ намы, зъ намы козакомы,
Та меду-вына напыйся!“
— „Ой, чого-сь мени, панове-браття,
Медъ-выно не пьетьця,
Ой, десь мій сынъ, Морозенко,
Зъ Туркомъ-шведомъ бьетьця.
Ой, щось, браття, передъ дворомъ
Сызый орелъ вьетьця,
Мабуть мій сынъ, Морозенко,
Назадъ не звернетьця!“