Сторінка:Про походженє людини (1919).djvu/4

Цю сторінку схвалено
ПРО ПОХОДЖЕНЄ ЛЮДИНИ.

Справа, про яку будемо говорити в сїй розвідцї, є дуже важною і інтересною для кождого чоловіка, кождий повинен мати про сю справу ясне понятє. Ум людський відзначає ся тою власністю, що бажає пізнати близше всї річи, що його окружають, дослїджує причини усего, ставить собі питаня: що то є? Звідки взяло ся? Завдяки сїй властивости свойого ума, чоловік дав вже собі дуже богато цїкавих відповідий на дуже много того рода питань: знає вже, що блискавиця і грім не є ознакою гнїву божества, а лише виладованєм елєктричности, зьвізди не є вікнами в небі, а лише величезними, подібними до нашої землї кулями, що висять в незміряних просторах всесьвіта.

Чоловік здобував собі щораз більше таких природних відповідий, а окружаючий його сьвіт ставав ся для него щораз більше зрозумілим. Одначе з усїх тих питань мабуть найцїкавійшим є те, з котрим чоловік звернув ся до самого себе: ким я є? Звідки я взяв ся? І по довших пошукуванях людський ум найшов на се питанє просту і природну відповідь і тепер знає вже, що він не є глиняною фіґурою, злїпленою від-