З нагоди статі д-ра Павла Лисяка п. з. „Совіт нечестивих“ у 9.:10. ч. „Волі України“ заявляю ось що:
1. Вважаю невмісним дискутувати в справі Соборної України з прононсованим Денікинцем.
2. Вважаю зайвим дискутувати друком з людиною, що безцеремонно фальшує текст противника (диви зіставленнє в „Кінцевім слові“, „ученого й професора“, „мученика й героя“ і т. п.), а на ніякі річеві арґументи не відповідає.
3. Вважаю неможливим дискутувати з таким інтеліґентом, який думає, що на полководців учитися треба не в полі, а в школі, навіть в університеті чи ґімназії (sic!). Др. Лисяк не тільки не має поняття про хід карєри свідомо названих мною Десе, Гошів, Сультів, Неїв і т. д., котрі тільки в полі зробилися полководцями, але видно навіть не знав, що про сих людей можна усе в сім разі потрібне довідатись у всякім біографічнім підручнику.
Відень, 11. жовтня 1921.
Степан Рудницький.
