Сторінка:Про новий тип кирині (Назарук, 1922).djvu/20

Ця сторінка вичитана

редактор від 37. ч. І. річника до 44. ч. II. річника. Вено той час „Український Прапор“ не був офіціяльним орґаном Галицького Уряду, а став ним щойно з днем 22. серпня 1920. р. ч. 45. р. II., від коли підписує його як видавець Уряд Преси і Пропаґанди. Від тоді зникає підпис п. Лисяка як редактора на завше.

Так виглядає правно-формальний бік справи. А фактичний виглядає так: Уряд не міг признати того орґану офіціяльним через невідповідного редактора. П. Лисяк не тільки не мав достаточного знання мови, правописи, стилістики й розміщування матерялу, але ще до того виписував або допускав в органі річи прямо страшні своїми противорічями для опінії всякого Уряду. Не диво, що Уряд не міг згодитися тоді, щоб „У. Пр.“ був офіціяльним орґаном. Нпр. п. Л. писав: „Нам байдуже, який прапор у Київі буде над нами віяти…“ „На весну сього року (1919) ми всіми силами перли до сполуки з більшевиками…“[1]

Про корпус Січових Стрільців помістив п. Лисяк „порядну“ статейку під заголовком „Траґедія злочинної дурноти“, де вичисляє поіменно провідників Січового Стрілецтва як тих, що до неї довели.[2]

Я не мав тепер часу переглянути цілий „Укр. Прапор“ за редагування його „начальним“ редактором п. Л. (До речі замічу, що „У. П.“ се невеличка газета й мала все тільки одного редактора, так, що п. Лисяк величає себе „начальним“ хіба на засаді „Хвали мя, роте, бо тя розідру,“ — переведеній послідовно в усіх його виступах). Цікавих відсилаю до збірки цитатів з „Укр. Прапора“, вибраних п. Донцовим в його книжці „Основи нашої політики.“ Там і коментар знайдеться.

 
  1. „Укр. Прапор“ ч. 37. в 19. грудня 1919. в передовиці „Наша відповідь.“
  2. „Укр. Прапор“ ч. 5. з 20. січня 1920. Я тоді в тім орґані містив описи діяльности С. С. на В. Україні, якими певно не вплинув на те, що п. Л. „вшкварив“ таку статю.