удержували Німці, так довго було добре. А як обняла в тих околицях команду австрійська мішанина, в якій ніхто не журився навіть будучністю держави, не то дороги, — почали коні ломити собі страшенно ноги на тих шляхах, де поодинокі кругляки повискакували або понищилися. І чим скорше їздили австрійські офіцири, тим скорше ломили собі ноги їх коні, а вони голови, — хоч ті шляхи виглядали дуже приманчиво. Не треба бути пророком, аби напевно предсказати замаскованим панам, що навіть колиб їм довелося здійснити їх пляни, — то поломлять собі ноги на шляхах, які їм видаються такими приманчивими. Бо шляхи, які старше поколіннє з великим трудом добудувало, вже очевидно псуються. Псуються з ріжних причин. А одна з тих причин — за скора й за безоглядна їзда до політичного впливу людей, які уважають себе спадкоємцями теперішніх провідників. Тяжка праця над направою тих шляхів відбувається дальше. Останками сил провадять її старші люде. Може не конче добре роблять ту роботу. Але роблять щиро, як уміють і можуть. Роблять днями й ночами. А темною нічю допадають їх людці в масках і критим штихом хочуть зіпхати в багно скаламученої опінії.
Не спішіться, замасковані панове! Прийде час і на вас, автоматично прийде — і ви напевно поломите собі ноги на шляхах, від направи яких зганяєте дбалих за будучність працьовників. Напевно поломите і то скоро, дуже скоро. Бо своїм поведеннєм викличете атмосферу, про яку німецький поет каже:
Der Ekel gält vom Kampfplatz ab
Das Rittertum des Ceistes.
Зійдуть з поля боротьби всі, що боряться з відкритим лицем, а остануть взаїмно опльовуючі себе маски, всякі Вітренки і — ви з ними. І буде правдивий танець масок на руїні, знаній нашим предкам під іменем „мерзость запустінія“. Не треба бути пророком, аби вам се предсказати. Бо се очевидне. Та покищо ми сповняємо свій обовязок солідно навіть супроти — масок.
