з своєі праці стілько, скілько він нею виробить, а не таку малу частину як тепер. Для цего тілько треба було б що б уся земля належала до сільских громад (артелей) робітників, котрі на іх працюють. Тоді б не було на світі богатих людей і бідних, а кожний би мав усёго до волі, бо чоловік повсігда, особливо у нас на Украіні, може виробити більше чим єму треба на харч та на інші єго оправи; тілько треба, щоб він сам користувався усією своєю працею, а не віддавав би більшу часть різним дармоідам як тепер. Як би наші люде дійшли свого розума, то і зробили би так: усю землю від панів одібрали б собі для своіх сільских громад, а усі заводи (фабрики) одібрали б для громад робітників.
Михайло хотів розмовляти ще далій, тілько на той самий час прикащик лях знов війшов у будинок і почувши, що робітники о чімсь дуже живо розмовляють між собою, став коло іх щоб підслухати. Михайло мусів замовчати сказавши людем:
„А як то зробити що я вам говорив і які б тоді були порядки, я вам роскажу інший раз.“
Люде, котрі, хоч дуже помучені, досі з великою цікавостю слухали Михайла, тепер розійшлись і полягали спати по своіх тісних та темних кутках.
