Сторінка:Про бідность. Розмова перва. Коштом і заходом В. Кістки (1875).djvu/18

Цю сторінку схвалено
14

за нашу працю, та більш заставити нас робити, щоб мати з нас як найбільше доходу (бариша), найбільш лишнёі вартости товаром чи грішми від нашоі лишнёі роботи.

„І все те дурнісінько, бо хозяін сам з рідка прийде і подивиться, що діється у него на фабриці, бо і ту легку роботу роблять за него наймити, наші надсмотрщики, котрих хозяін закупляє своіми грішми, бо він єго платить добре, не то що нам.“

Люде заслухались на Михайлові річі і не побачили як у будинок війшов один з прикащиків, якийсь ляшок, котрий тому років з пъять появився на іх фабрику голодний та обідраний, а тепер відкормився як кабан, носив золоті часи з великим цепом і мав на усіх пальцях золоті перстені.

Почувши, що робітники говорять за прикащиків він дуже розсердився, та тілько не схотів прямо причепитись до іх за те, а почав з далека:

„Як ви дурні мужики розсуждаєте, що ви дурно робите на хозяіна. Хіба ви не знаєте, що він положив на завод своі гроші, свій капитал і мусить мати з того капитала процент.“

Робітники усі промовчали, бо сваритися робіт-