що він „справді належить до віри нового руского брацтва, котре живе по евангелію і десять заповідям, не признає ні тайн, ні церков, ні священників, ні ікон (образів.)“ Покликані за свідків деякі Украінці селяне, і між ними один паламар, сказали, що йіх намовив до новоі віри Вовкаж і що віра се така, що не признаються церковні тайни, а причастіє, хоч і признаєся, то тільки як спомин про Христа, а не як тайна. Перед судом вияснилось, що священник, котрий підняв справу, коли старався відвернути своіх парафіян від новоі віри, і то бив баптистів по лицю і велів православним сікти йіх різками. На суді присяжні увільнили Вовкажа, хоч усі вони були православні, бо по закону російскому в усіх процесах за справи віри присяжні мусять бути православні.
В тім же році судили купку баптистів Украінців у Елисаветграді за те, що вони не розійшлись, коли того домагалась поліція, котра надійшла на йіх збір. Підсудні обвинувачені були тілько за те, що противились поліціі. Вони сказали на суді: „Нас звуть штундистами, не знаємо за що. Ми анабаптисти. Ми нічого лихого не робимо. Ми стараємось, щоби викоренити між нами пянство і другі хиби: у свята ми збираємось на спільну молитву, бо Спаситель сказав: де з вас зберуться троє вкупі в імя моє, і я там! Ми читаємо евангеліє“… Тут предсідатель перервав розмову, сказавши, що люде судяться не за віру, а за
