Пане Прем’єр-Міністр, панове!
Підписаний зараз Договір між Чехословацькою Республікою і Радянським Союзом про Закарпатську Україну має велике політичне значення.
Протягом тисячоліття закарпато-український народ був відірваний від своєї матері-Вітчизни — України. Ще наприкінці IX віку він підпав під владу угорців. Угорські поміщики і капіталісти, а потім і німці створили для нього режим безправ'я, пригноблення і колоніальної експлуатації. Вони переслідували українську мову, забороняли відкривати українські школи, всіляко намагаючись зруйнувати і знищити національну українську культуру карпато-українців. Багато жителів Закарпатської України змушені були залишити свою батьківщину і виїхати в інші країни.
Проте, не зважаючи ні на що, народ Закарпатської України своїми етнографічними ознаками, мовою, побутом, своєю історичною долею був і залишається частиною українського народу. Загальновідомо, яке велике було завжди його бажання возз'єднатися з своїми єдинокровними братами — українцями. Це була одвічна мрія багатостраждального народу.
Після першої світової війни Закарпатська Україна ввійшла до складу Чехословаччини. Становище карпато-українців покращало, але вони залишались відірваними від свого народу, від України.
Червона Армія, виконуючи свою велику визвольну місію, вигнала з Закарпатської України німецьких і угорських окупантів, визволивши карпато-українців з фашистської неволі і почавши цим визволення території всієї Чехословацької Республіки. Народ Закарпатської України дістав можливість самому вирішити свою власну долю.
26 листопада 1944 року в місті Мукачеві відбувся Перший З'їзд Народних Комітетів Закарпатської України, який одноголосно ухвалив Маніфест про бажання народу Закарпатської України приєднатися до Радянської України.
12
