Орсо три чи чотири рази прочитав цього листа, в думці супроводячи кожне читання несчисленними коментарями; потім він написав довгу відповідь і сказав Саверії віднести її до односельця, що тієї ночи виїздив до Аяччо. Він уже мало що думав обгорювати з сестрою справжні чи там уявні підступи Баррічіні, — лист міс Лідії усе малював йому рожево; в ньому вже не було ні підозри, ні ненависти. Почекавши якийсь час, чи не зійде сестра, і не діждавшись її, він пішов спати з таким легким серцем, як уже давно з ним цього не було. Коломба, відрядивши Кіліну з таємними дорученнями, більшу частину ночи читала старі ділові листи. Перед світанком кілька камінців стукнуло їй у вікно; на це гасло вона вийшла в сад, відімкнула потайні двері й провела до хати двох чоловіків, дуже лихих на вигляд; перший клопіт їй був повести їх до кухні й дати їм поїсти. Що то були за люди, зараз довідаємося.
Вранці коло шостої години префектів слуга постукав до будинку Орсо. До нього вийшла Коломба, і він сказав їй, що префект має від'їздити й чекає на її брата. Коломба не вагаючись відповіла, що брат оце впав на сходах і звихнув собі ногу; і от не в силі будучи ступити й кроку, він просить пана префекта вибачити йому й дуже вдячний був-би, якби він ласкав був до нього прийти. Хутко після цієї звістки, зійшов Орсо й спитав, чи не присилав по нього префект.
«Він просить, щоб ти його тут почекав», сказала вона з як-найбільшою певністю.
Минуло півгодини, а з боку будинку Баррічіні не видко було найменшого руху; тим часом Орсо розпитував Коломбу, чи викрила вона що; вона відповіла, що висловиться перед префектом. Вона вдавала дуже спокійну, але обличчя й очі зраджували її гарячкове хвилювання.
89
