сперечався з вашим батьком. Полковник, великодушний у всіх справах, не мав майже ніякого зиску з свого млина. Так Томазо й подумав, що коли пан Баррічіні дістане той потік, то він мусітиме йому платити чималий чинш, бо пан Баррічіні таки любить гроші. Отже, щоб допомогти своєму братові, Томазо й підробив листа від бандита, от і вся справа. Ви-ж знаєте, що родинні звязки такі могутні на Корсиці, що иноді призводять і до злочинів… Познайомтесь, будь ласка, з оцим листом, що прислав мені генеральний прокурор, він вам потвердить те, що я допіру сказав».
Орсо переглянув листа, де докладно наведено признання Томазо, і Коломба читала в той-же час через братові плечі.
Кінчивши, вона гукнула:
«Орландуччо Баррічіні їздив до Бастії місяць тому, дізнавшись, що брат має повернутись. Він побачив Томазо й купив у нього цю брехню».
«Панно», нетерпляче промовив префект, «ви пояснюєте все ненависними припущеннями, — хіба це спосіб дійти правди? Ви, пане, спокійніший, скажіть-же мені, що ви тепер думаєте? Чи гадаєте ви, як і ваша сестра, щоб людина, яку чекає тільки незначна кара, брала на себе з доброго дива злочин фальшування, щоб прислужитися комусь, кого вона й не знає?»
Орсо ще раз прочитав листа генерального прокурора, зважуючи кожне слово надзвичайно уважно, бо почував, що йому вже важче себе переконати, ніж було кілька день тому. Зрештою він мусів визнати, що пояснення здається йому достатнім. Але Коломба голосно закричала:
«Томазо Б'янкі — шахрай. Його не засудять, або він із в'язниці вирветься, я цього певна».
Префект знизнув плечима.
«Я сповістив вас, пане», сказав він, «про відомості, що я одержав. Я йду, поміркуйте. Сподіваюсь, що розум
84
