Префект висловив молодому П'єтрі спочуття і майже зразу вийшов за ними. А Орсо підійшов до сестри, взяв її за руку й вивів із кімнати.
«Проведіть їх», сказав молодий П'єтрі кільком своїм друзям. «Дивіться, щоб їм нічого не трапилось!»
Двоє чи троє молодиків вмить поклало свої стилети в ліві рукава курток і провели Орсо з сестрою аж до порога їхньої хати.
Виснажена, задихана Коломба не в силі була вимовити й слова. Головою вона схилилася братові на плече й спиралася йому на руку. Хоч і дуже невдоволений за кінець її промови, проте Орсо був надто схвильований, щоб висловити їй будь-який докір. Він мовчки чекав, поки скінчиться нервова криза, що її, здавалось, охопила, коли це постукано в двері. Увійшла геть злякана Саверія й оповістила: «Пан префект!» На це ім'я Коломба підвелася, ніби соромлячись своєї кволости, і стала, спираючись на стілець, що видимо тремтів під її рукою.
Префект почав кількома банальними перепрошеннями за невідповідний час своєї візити, пожалів панну Коломбу, відзначив небезпеку великих пристрастів, ганив звичай похоронного голосіння, що самий хист плакальниці робить його ще важчим для присутніх, і спритно прикинув легенький докір за напрямок останньої імпровізації. Потім, змінивши тон, він сказав:
«Пане делла Реббіа, ваші англійські друзі доручили мені переказати вам щире привітання; міс Невіль шле дружній привіт вашій сестрі. Я маю вам віддати від неї листа».
«Листа від міс Невіль?» гукнув Орсо.
«На лихо, його зо мною немає, але ви матимете його за п'ять хвилин. Її батько був нездужав. Один час ми
81
