казали нишком, що якби він забив полковника, то хвалився-б цим. Другий бандит, відомий під ім'ям Брандолаччо, передав Коломбі декларацію, де честю свідчився за безневинність свого товариша, але він ставив одинокий доказ, що ніколи не чув від Аґостіні, щоб той думав що лихого на полковника.
Одно слово, Баррічіні не потурбовано; слідчий усяково вихваляв мера, а сам мер прикрасив свою прегарну поведінку тим, що відмовився від усяких претенсій на протоку, що за неї він був у позвах із полковником делла Реббіа.
Коломба, за звичаєм країни, скомпонувала балату коло батькового трупу в присутності своїх друзів. В ній вона виливала всю свою ненависть проти Баррічіні й одверто обвинувачувала їх за вбивство, погрожуючи їм теж помстою свого брата. Ця балата здобула великої популярности, і саме її і співав був матрос перед міс Лідією. Дізнавшись про батькову смерть, Орсо, що був тоді на півночі Франції, попросив відпуски, але не міг її дістати. Спочатку він повірив, з сестриного листа, у винність Баррічіні, але незабаром він дістав копії всіх слідчих документів, а приватний лист слідчого майже переконав його, що єдиним винуватцем був бандит Аґостіні. Що три місяці Коломба писала йому, повторюючи свої підозри, що вона називала доказами. Мимо його волі ці обвинувачення збурювали його корсиканську кров, і часом він уже ладен був поділяти забобони своєї сестри, але що-разу, відповідаючи їй, писав, що її посиланням бракує міцних підвалин, що вони не варті ніякої довіри. Він навіть забороняв їй, але завсіди без наслідків, надалі писати йому про них. Так минуло два роки; він подався, кінець-кінцем, у запас і надумав повернутись у свій край, не за тим, щоб помститись над людьми, яких він мав за безневинних,
42
