готований. Моя дочка буде дуже рада, коли ваша сестра пристане до нас».
Коломба глянула на брата, що не дав себе довго просити, і всі разом зайшли до найбільшої в готелі кімнати, що була полковникові за вітальню та їдальню. Панна делла Реббіа, знайомлячись із міс Невіль, зробила їй глибокий реверанс, але не мовила й слова. Видно було, що вона дуже збентежена й що може вперше за своє життя вона потрапила між чужих і світських людей. Проте в її манерах не було нічого, що відгонило-б провінцією. Оригінальність ховала її незграбність. Навіть цим вона подобалась міс Невіль; і що в готелі, що посів полковник із своєю челяддю, не було вільної кімнати, то міс Лідія так далеко пішла в своїй ласці й цікавості, аж запропонувала поставити ліжко панни делла Реббіа в своїй власній кімнаті.
Коломба прошепотіла кілька слів на подяку і пішла хутчій за покоївкою міс Невіль, щоб трохи опорядити свій туалет, як це треба буває після подорожи верхи по куряві й сонцю.
Вернувшись знову до вітальні, вона спинилась перед рушницями полковника, що мисливці допіру поставили їх у куток.
«Чудова зброя!» сказала вона. «Це твоя, брате?»
«Ні, це англійські рушниці полковникові. Вони такі-ж добрі, як і гарні».
«Я дуже хотіла-б», сказала Коломба, «щоб у тебе таке було».
«Та одна з трьох як-раз і належить делла Реббіа!» крикнув полковник. «Він-же й добре нею орудує! Сьогодні чотирнадцять пострілів, чотирнадцять штук!»
Тут почалося змагання великодушности, де Орсо переможено, на превелике задоволення його сестри, як це
28
