«Все, що він сказав — купа нісенітниць», рішуче повторив Орландуччо. «Коли-б ми були в чистому полі кожен з рушницею, він-би такого не говорив».
«От іще дурниця!» гукнув Брандолаччо, «не беріться з пан-отцем, Орландуччо».
«Чи ви нас, зрештою, випустите, пане делла Реббіа?» сказав префект, нетерпляче стукнувши ногою.
«Саверія! Саверія!» гукав Орсо, «одімкніть двері, сто чортів!..»
«Хвилинку», сказав Брандолаччо. «Спочатку ми мусимо відступити. Пане префекте, такий уже звичай, що після зустрічи в спільних друзів дають на півгодини замирення, коли розходяться».
Префект скинув на нього зневажливий погляд.
«До послуг товариства», сказав Брандолаччо. Потім витягнувши горизонтально руку, звернувся до свого собаки: «Ану, Бруско, плигни для пана префекта!»
Собака плигнув, бандити хапливо забрали в кухні свою зброю і втекли садом, а двері до залі ніби чарами розчинилися на тонкий посвист.
«Пане Баррічіні», сказав Орсо, стримуючи гнів, «я вважаю вас за фальшивника. Я сьогодні-ж пошлю генеральному прокуророві скаргу на вас за підробку і співучасть із Б'янкі. А може мені доведеться подати на вас ще й тяжчу скаргу».
«А я, пане делла Реббіа», сказав мер, «подам на вас скаргу за пастку й співучасть з бандитами. Тим часом пан префект заарештує вас».
«Префект виконає свій обов'язок», суворо сказав той. «Він пильнуватиме, щоб у П'єтранері не похитано порядок, і подбає, щоб правосуддя було вчинене. Я кажу вам усім, панове».
95
