І встають передо мною Перебуті вкупі днї, Як дорогою сумною Ми брели по чужинї… Помінялись ми хрестами, Покляли ся хрест нести, І гарячими вустами Цїлували ті хрести. Попрощались, розійшли ся, Сумували в самотї… Твої муки відбули ся, Змовкли вустоньки сьвяті. Мир красує… Сам собою Я конаю у журбі: Лину в думцї за тобою, Вік молитимусь тобі!
Ніч панує непроглядна, Тьма усе заволїка… О, яка-ж ти безвідрадна, Моя тюрмо, та тяжка! І в минулому — могили, І попереду — хрести;
