Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/28

Поглянь лиш на сльози — цїлїсїньке море
Їх по сьвіту геть розлилось.
 Куди нї піткнешся — панують кайдани;
 То де вже спокою нам ждать?
 Як щирі народа свого громадяни
 За край ми повинні гадать!

 

Прощання (М. В. С-му).

На прощання, милий брате,
Що сказать тобі?
Моє серденько розтяте
Ниє все в журбі.

В темну даль без повороту
Може зникнеш ти…
А нам треба-б на роботу,
Бо люд кличе йти.

До завітів будьмо-ж певні;
Доки мисль руша,
Стіймо поруч, як найкревні,
Як одна душа!

Обійнять навік немога, —
Обійму на час…
Доки сьвіт, тяжка дорога
Не розлучить нас.

Що кайдани та напасти?
Годї потурать…