Цю сторінку схвалено
Раз пригорнути, |
Зівязницї.
За нарід свій нещасливий,
Повна щирої журби,
Ти ступила на правдивий
Шлях сьвятої боротьби.
Опинились ми в неволї,
Побратались взапертї;
Ти не знала краще долї,
Як лихі кохання ті.
І моливсь я нишком Богу,
В нерозважному страху,
Щоб тебе, мою небогу,
Зло не стріло на шляху!
До товариша. Не скаржись на власне довідане горе, |