Цю сторінку схвалено
Щастя всїх — сьвятим кумиром
Стане мужа — бояка!
Над могилою.
І пекло мук, і крови море,
Якого може не знайду,
І найлютїйше в сьвітї горе
Я бачив, — гіршого не жду.
Чи мислив я-ж, щоб ізнялася
Рука на неї всесьвяту,
Щоб кров та чиста пролилася,
Щоб пімста вбила душу ту!
До …
Що нї хвилину,
Скутий журбою,
Серденьком лину
Я за тобою.
Думоньку-мрію
Марно кохаю,
Тяжко болїю,
Тихо зітхаю.
Тільки зірнути,
Радо заплакать,
