Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/26

Щастя всїх — сьвятим кумиром
Стане мужа — бояка!

 

Над могилою.

І пекло мук, і крови море,
Якого може не знайду,
І найлютїйше в сьвітї горе
Я бачив, — гіршого не жду.

Чи мислив я-ж, щоб ізнялася
Рука на неї всесьвяту,
Щоб кров та чиста пролилася,
Щоб пімста вбила душу ту!

 

До …

Що нї хвилину,
Скутий журбою,
Серденьком лину
Я за тобою.
 Думоньку-мрію
 Марно кохаю,
 Тяжко болїю,
 Тихо зітхаю.
Тільки зірнути,
Радо заплакать,