Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/25

До Русї-України.

Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподїваного раю
Від себе власно сподївавсь.

Щоб велич простого народа
Запанувала на Русї,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханнї та красї.

Щоб Русь порізнена устала
З під віковічного ярма,
І квітом повним розцьвітала
У згодї з ближнїми всїма!

 

Гадка.

Власне щастя та турботи,
Власні думки… кинь гадать…
До громадської роботи
Слїд життя своє віддать.

Згинуть марні пеклування
В тихім захистку хрестів,
Розлетяться почування,
Крім любови до братів.

Вона піде поміж миром,
Яко заповідь людська;