Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/23

На зітлїлому нашому трупі
Невмируще братерство зросте!

 

Тяжкий завіт.

Любить врага, Всестраднице сьвята,
Ти людям грішним завіщала,
Конаючи під тяжою хреста
За сонце правди, як повчала…
 Твої завіти… бережу я їх…
 Ти стежку сьвітиш і з могили…
 Але простить мучителїв твоїх
 Я не відчую в собі сили!

 

Сучасникові.

Оце дивлюсь безрадісно на тебе,
Загляну в душу змучену твою, —
І несподївано самого себе
 В тобі, мій брате, пізнаю!

Ще з пілюшок здобувся ти отрути,
Не бачив навіть радощів життя, —
А вже воно на тебе вспіло тхнути
 Диханням смертного пиття!

І підеш ти гірким шляхом недуги,
У темряві шукаючи зорі,