Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/17

Чи живі ще, чи в могилї
Давня слава зогниє?
 Чи покраща доля наша,
 Мине сором, що вкрива;
 Чи до краю спита чаша, —
 Рабства чаша вікова?
Гей, до-купи, певні дїти!
Всїх веде мета одна:
Шлях любови та осьвіти
Нас на віки поєдна!

 

На лист.

Не хились душею, друже,
Не ридай у самотї;
Хрестоносця приоруже
Розіпятий на хрестї.
 Серце, правдою кипуче,
 Повне чистої краси,
 У конаннї невсипуче,
 До могили донеси.
Сьвітлом істини сьвятої
Розірви обійми тьми:
Хмара темряви густої
Повисає над людьми.