Цю сторінку схвалено
До Н. К. С.
Заранку в холодну могилу
Ти жертвою часу лягла;
Без жалю загублено силу…
А в мене пак гадка жила:
Що повівом навіть не скине
На тебе пануюче зло,
Що смерть над тобою запине
Отрутою повне жало!
Думка.
Дружили ми, а пройдуть лїта,
І може стрінемось не ті;
Душа, мов пустка неогріта,
Перехолоне у чуттї.
Загасне сьвітне чарування,
Насунуть сїрі, темні днї…
Та не забудьмо почування,
Що нас єднало до борнї!
|
До Українцїв. Українцї, браття милі, |
