Цю сторінку схвалено
Скажено заплїскує човна гибкого…
Набачив я згубу давно.
Хвилина — і стану я жертвою моря,
Без духу поляжу на днї…
Немає ратунку… не буде… хоч зоря
Заблимала вже в далинї!
До дитини.
Тїш ся вволю; сьмій ся, доки
Озаряє сьміх уста,
Та безхмарні лїта-роки
Не накладують хреста.
Доки сумом та журбою
Ще не здибало тебе;
Доки небо над тобою
І ясне і голубе.
Так, дитино моя люба,
Погуляй — твоя пора,
Бо вже може лиха згуба
І по тебе десь чухра.
До України.
Під небом дальньої чужини,
Де хуґи носють ся одні,
До тебе, кращої дружини,
Складаю я мої піснї.
