Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/12

Всюди — бранцї… не цурайте ся
Їх великої мети.
 Розсївайте жменя-жменею
 Чисто звіяне зерно:
 Вороги над Русю-ненею
 Ізнущають ся давно!

 

До Н. К. С.

Такої певної, сьвятої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої, —
Вже більше мабуть не знайти.

Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз устрінеш ненароком, —
На віки долю озарить!

 

На морі.

Зриваєть ся буря від краю до краю,
Бурхочуть навколо вали;
Погнула ся щогла… Дарма позираю
Вперед непроглядної мли.
 Нї проміня навіть, нї гуку людсько
 Реве лишень вітер в одно,