Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/11

Зайшли, — поникла під косою,
Зівяла ранком на зорі.
 Ронивши слїзку, посихаєш, —
 Беруть на образи сьвяті;
 Ти все жива: благоухаєш
 На кипарисному хрестї!

 

^**^*

Розпука крає
Серце на днї…
Зіронька сяє,
Та не мінї.

Чи їй знать треба,
Як біль дійма?
Зіронька неба
На все нїма!

 

До сїячів.

 Де ви, правди всенародньої
 Та братерства сїячі;
 Де ви, мислї благородньої
 Тверді духом дїячі?
Вийдїть, купою порайте ся,
Гляньте: трупи та хрести;