Сторінка:Пролїсок. Твори Павла Граба (1894).pdf/10

Що паненя, вередливе, зманїжене,
 Вишверне геть на сьміття.

Де воно знатиме, що то за доленька —
 Відшук чарствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
 Груди у-раз дотика.

 

Дайте!

Душно конать у знесилї…
Дайте повітря на мить!
Раз до цїлющої хвилї
З ліжка мене піднїміть!
 Дайте бо, дайте зітхнути
 Вільно, щасливо — хоть раз,
 Серцем від мук оддихнути,
 Збутись що-денних образ!
Наче навішено гирі,
Вся зайнялась голо́ва…
Думка об иньшому мирі
Тільки осталась жива!

 

Квітка (до Н. К. С.)

Прощай ся з ясною красою,
Бо вже заходять косарі;