публику, кооператив; нарешті, і саме головне, щоби стало забезпечувалося перевагу впливів пролєтаріяту на инші верстви населення і щоби всюди на практиці випробовувалося ріжнородні заходи, які облегшають і здійснюють перехід від дрібнобуржуазних кооперативів старого, капиталістичного типу до споживчих комун під проводом пролєтарів і напівпролєтарів.
§§ 120-121 14. Уникнувши помилки Паризької Комуни, совітська власть в Росії відразу захопила Державний банк, перейшла потім до націоналізації приватних комерційних банків, приступила до обєднання націоналізованих банків, щадничих кас і казначейств з Державним банком, утворюючи таким чином кістяк єдиного Народного банку совітської республики і перетворюючи банк з центра економічного панування фінансового капиталу в знаряддя робітничої власти і ворушило господарчого перевороту. Ставлячи собі метою дальше послідовне доведення до краю розпочатої совітською властю праці, Р. К. П. висовує на перший план ось які засади:
1) монополізацію всього банкового діла в руках совітської держави;
2) корінну зміну й упрощення банкових справ шляхом перетворення банкового аппарата в аппарат простого вирівнання рахунків і загального рахунководства совітської республики. З дальшою орґанізацією планового народного господарства се веде до усунення банку і до перетворення його в центральне книговодство комуністичного суспільства.
15. За першої доби переходу від капиталізму до комунізму, доки комуністичній виріб і розділення продуктів ще не вповні орґанізовано, усунення грошей неможливе. За таких обставин буржуазні елєменти населення продовжають використовувати полишені в приватнім володінню грошеві знаки для спекуляції й збагачення і для ограбування працюючих. Р. К. П. спірається на удержавлення банків і змагається по переведенню цілого ряду заходів, які розширяють область безгрошевого вирівнання рахунків і підготовляють усунення грошей: примусове переховування грошей в Народнім банку; заведення бюджетових книг; заміна грошей чеками, ко-
