цюючі не в стані подолати капиталізму й буржуазного ладу, не вчачися у буржуазних спеціялістів, не використовуючи їх, не пройшовши довгої школи праці поруч з ними.
Змагаючися до рівности винагороди за всяку працю і до повного комунізму, совітська власть не може ставити своєю задачею негайне здійснення сеї рівности в дану хвилю, коли робиться лише перші кроки до переходу від капиталізма до комунізму. Тому необхідно ще залишити на якийсь час вищу винагороду спеціялістам, аби вони могли працювати не гірше, а ліпше ніж передтим, і для сеї ж ціли не можна відмовлятися від системи премій, винагород за найбільш успішну і особливо орґанізаторську працю.
Рівно ж необхідно ставити буржуазних спеціялістів у відносини товариської спільної праці, поруч з масою звичайних робітників під проводом свідомих комуністів, і тим причинятися до взаємного розуміння й зближення розєднаних капиталізмом робітників фізичної й духової праці.
§ 102 9. Совітська власть уже добрала цілий ряд заходів, намірених до розвинення науки й зближення її з виробом: утворення цілої сіти нових науково-практичиих інститутів, лабораторій, пробних станцій, досвідних виробів по перевіренню нових технічних методів, удосконалень і винаходів, учот і орґанізацію всіх наукових сил і засобів і т. д. Р. К. П., підтримуючи всі ці заходи, змагається до дальшого розвинення їх і утворення найбільш сприятливих умов наукової праці в її звязку з піднесенням продуктивних сил країни.
§§ 103-109 10. Совітська власть, здійснивши повне скасування приватної власности на землю, перейшла вже до переведення в життя цілого ряду заходів, намірених до орґанізації великого соціялістичного землеробства. Найважнійші з сих заходів ось які: 1) уладження совітських господарств, себто великих соціялістичних економій; 2) підтримання товариств і кооперативів для спільного оброблення землі; 3) орґанізація державного засіву всіх, чиїх би то ні було, незасіяних земель; 4) державна мобілізація всіх аґрономічних сил для енерґійних заходів до піднесення сільськогосподарчої культури; 5) підтримання
