«Українці-католики»: феномен польсько-українського порубіжжя ХІХ–ХХ ст.
прийняли католицтво (13). Щодня до консисторії і місцевого губернатора надходили нові заяви. Навіть православні священики визнавали, що в Подільській губернії виникла «глибока прірва між православними пастирями та паствою, причому ця прірва не зменшується, а збільшується» (14). Багато парафіяльних священиків нехтували інтересами парафіян, зовсім не цікавились життям і побутом селянства, відстали від прогресу тощо. У католиків значно кращими були організація парафіяльного життя та дисципліна, що приваблювало людей. Додатковий авторитет католицьким парафіям також створювали численні релігійні товариства і братства, що займалися благодійними справами, допомагали хворим і нужденним.
Зрозуміло, що керівництво Православної Церкви робило все можливе, щоб врятувати свій авторитет. У подільських церковних виданнях з’явилося чимало прохань і навіть вимог священиків до влади про те, щоб було відновлено винятковий статус Православної Церкви і обмежено права інших конфесій. 2 травня 1909 р. спеціальна делегація на чолі з православними єпископами західних областей Росії під час аудієнції в імператора Миколи II вимагала зміни закону від 17 квітня 1905 р. Керівник Кабінету міністрів П. А. Столипін навіть завірив членів делегації, що «її справедливі вимоги будуть задоволені» (15).
У 1912 р. для здійснення ефективнішого контролю за діяльністю католицьких громад Поділля губернськими та повітовими органами влади було проведено обстеження національного складу їхніх парафій. Прикметно, що лише у Кам’янці-Подільському і Новій Ушиці етнічні поляки становили переважну більшість парафіян костелів. В інших повітах у католицьких громадах домінували українці. Так, у Вінницькій парафії, за нашими підрахунками, 4904 парафіян з 6445 були українцями (76%), Летичівській — 5978 з 6104 (97,9%), Сатанівській — 7372 з 7712 (95,6%)16. За даними Подільського губернатора, служба Божа у костелах губернії провадилася передусім польською, часом латинською мовами. Це зайвий раз навертало «українців-католиків» до польської культури, тим більше, що зазвичай церковна початкова освіта була єдиною, яку могли реально здобути селяни.
Під час Першої світової війни, в роки Визвольних змагань й більшовицької інтервенції в Україні питання про «українців-католиків» відсуну лося у затінок бурхливих політичних та воєнних подій. Однак воно на повний голос залунало в 1920-ті роки, коли розпочалася політика «корені зації». Слід зауважити, що в перші роки комуністичного режиму вплив Римо-Католицької Церкви на населення Поділля значно зріс. Сприяло
81
