Ця сторінка ще не вичитана
Рубльов Олександр (Київ)
«УКРАЇНЦІ-КАТОЛИКИ»:
ФЕНОМЕН ПОЛЬСЬКО_УКРАЇНСЬКОГО ПОРУБИЖЖЯ
ХІХ–ХХ ст.
У сучасній історіографії недостатньо досліджено історію «українцівкатоликів» другої половини ХІХ — першої третини ХХ ст., їхнє політичне та культурно-освітнє становище. У радянській фаховій літературі це питання відверто замовчувалося. Історіографія незалежної України, в якій назагал чимало уваги приділяється історії національної політики комуністичної адміністрації в УССР щодо національних меншин республіки й поляків зокрема1, спеціально проблемами «українців-католиків» не займалася, за винятком поодиноких розвідок тернопільського ученого Г. Стронського (2), його кам’янець-подільського колеги В. Нестеренка й дослідниці з Хмельницького Н. Тітової (3).
У пропонованій статті покладено за мету з’ясувати причини виникнення феномену «українців-католиків» в історичній ретроспективі; дослідити їхню роль у суспільно-політичному житті польсько-українського порубіжжя, насамперед Подільського регіону, проаналізувати ставлення до них російської царської, а згодом — комуністичної адміністрації.
Питання щодо «українців-католиків» постало у Російській імперії ще наприкінці ХVIII ст. Після приєднання Правобережної України до Росії царат вирішив навернути усі греко-католицькі громади Поділля, Волині й Київщини на одержавлене російське православ’я. Низку відповідних заходів було здійснено упродовж 1794–1796 рр. Душпастирі, які не хотіли змінювати власне віросповідання, втратили парафії.
У вірних ліквідованої у Російській імперії греко-католицької конфесії залишалося два шляхи: або перейти до Російської Православної Церкви (РПЦ), або приєднатися до Римо-Католицької Церкви (РКЦ), яка, на відміну від уніатства, була толерована царатом. Відтак переважна більшість віруючих обрала перший шлях, одначе й другий варіант аж ніяк не був винят ком. Попри урядово-поліційні утиски, переслідування, а часом й судову відповідальність, українські селяни нерідко ставали римо-католиками. Ця частина українського етносу, відвідуючи костьоли, де правили ледь не стовідсотково ксьондзи-поляки, засвоювала певні елементи польської культури, польську (насамперед обрядову) мову й поволі втрачала власну етнонаціональну самоідентифікацію.
77
