принаймні, що зможе свідомо розбіратись в політиці, щоб уміти виконувати адміністративні обовязки в новому соціялістичному режимі. Ленін і його товариші, хоч часто покликуються на Маркса, але вони не уявляють собі, що в них більше від Бакуніна, Марксового противника. Вони прагнуть триматись наукового соціялізму згідно з доктриною Маркса, а на ділі дуже далекі від нього. Доктринери, з методою дедуктивного думання, схоластики, вони навіть не дали досі оригінальних праць, маючи порожне місце в царині літератури й філософії.
Російська аристократія, високо вихована і високо освічена, вже здавна користала зі всіх доброчинств європейської цивілізації, але зате народні маси пробували в стані середньовічної культури. Те саме і з большевиками, які так само і літературно й філософськи приняли свою науку від Заходу, зокрема від німецьких соціялістів, але большевицька маса так само неграмотна, забобонна, непідготовлена.
Правило антропоморфізму Фаєрбаха одинаково можна прикласти й до політики, як і до релігії. Росіяне органічно не можуть піднестись вище самих себе, їхній комунізм і їхній соціялізм не може бути ні соціялізмом, ні комунізмом, ні марксизмом, а тим більше науковим. Всі дефекти, що мала російська держава, російька школа, російська церква, все це має й большевицький режим. Большевизм зовсім не має місця для точної науки; їхні хиби та помилки є результатом півкультури, дилентантизму, як рівнож і фанатизму. Большевики — читачі тільки однієї книжки, а такі люде завжди страшні. Большевицький комунізм і соціялізм існують тільки на папері. Большевицька державність, або, краще, большевицька революцій, є чисто політична річ, і вона потерпіла невдачу через те, що не узгляднила економічного розвитку країни й не солідаризувалася з Заходом.
Ленін раз заявив, що Росіяне не здатні так працювати, як на Заході. І це правда, тут Лєнін має рацію. Росіяне ще зберігають аристократичну нехіть до праці й до напруження в роботі. Але й большевики не здатні до праці й ніколи не вміли працювати. Вони здібні примусити до праці, здібні воювати, вмірати, але не з пильністю й методичністю працювати. Це теж причина, що їхня революція все має характер політичної, а не економічної і соціяльної.
Життя иншої людини для нас має бути заповітним, людина мусить поважати особу й життя ближнього. Цей принцип лежить в основі особистого й суспільного життя й він мусить бути керуючим, як на війні, так і в революції. А це теж одмежовує примітивну російську культуру від західньо-європейської. Європейський гуманізм припускає війну та революцію, що мають очевидно оборонний характер.
В Москві викинули гасло — релігій це опіум для народу. Це тільки перефразовка Бакуніиа, котрий називав церкву небесним кабаретом, а кабарет церквою. Бакунін цим лише вульгаризував теорію Фаєрбаха, котра виясняє походження релігії з джерел антропоморфізму. Такий антропоморфізм можна зустріти не тільки в області релігійних ідей, а також в області соціяльних і політичних ідей. Як ілюстрацію для цього Масарик навів один відомий анекдот. Одного разу сільські хлопці повели розмову на тему, хто що з них робив би, коли б став королем. Михайло, син старшини, під кінець гарячого спору категорично заявляє, що коли б він став королем, то проводив би цілісінький день нагорі їхнього гнойовища й ляскав би батогом. Це значить, що Михайло мав свій соціяльний ідеал до свого рівня і своїх моральних властивостей.
