Сторінка:Правда. письмо літературно-політичне. Рочник IX-ий (1876).pdf/385

Ця сторінка вичитана
427

в с…“ Оттак умирай, щоб люде веселились, а вороги злились. Озирнись, брате, скількі козакiв тебе провожає. Чи смерть, чи весільє, козаку все однаково.

Сорочка. Ще ж и про те спогадай, Северине, що наші ждуть на тім світі звістки. Омелько до них не доступиться: бо вони панують на тім світі вельми високо. А ти пійдеш до сiчового гурту, дак перекажеш, щоб там про нас не турбувались. Вже, скажи, й Умань наш. Незабаром и вся Украіна буде наша. А ну, заспіваймо всі в трох:

Та не буде лучче, та не буде краще,
Як у нас та й на Украіні:
Що немає ляха, що немає жида,
Та й не буде уніі!

Ковтун. Ге, ге! спогляньте, братці, проти стовпа! що се манячить из білою хустиною в руці? Та се ж сама Пазина! Ну, брате, мабуть, не дурно ти співав у неі під віконцем. Чи, може, й ти зробиш так, як Свирид?

Сорочка. Еге! не Свиридова се краля! Бач, аж труситься вражий хлопець! Не годишся ж ти, Северипе, козакувати, коли такий ласун до жіноцтва. Свирид хоч и поліг у полі головою, та слава ёго не вмре, не поляже. Воно то й нам у паланках домонтарі потрібні; прощаємо й ми великі гріхи, ба й саме скаканьє в гречку, задля того, щоб росплоджувалось людське кодло; та Свирид був козак між козаками. Се він у мене вкрав батога, та й попався дурний, та через необачність и під шибеницю пішов. Ну, не така ж бо вдана молодиця була та вдова попадя, що хтіла ёго визволити. Та, може, він и знав, що робив, як подививсь на неі та й махнув катові: вішай! За те ж Свиридова могила троха чи не вища від самоі Савур-могили. Так его козаки вшанували!

Ковтун. А ся спокусниця хоч кого спокусить. Бач, як махає до козаків хустиною наче до пекла праведні души закликає.

Пазина. Козаки, панове молодці! не вяжіте Северина до стовпа: я з ним повінчаюсь.

Сорочка. Иди в пекло, йди, не трусиcь… Бач, як обнялись, бісові діти!

Козаки. А чорт іх бери! нехай iм Бог щастить! Клич, паливодо, на весільє! Берімо, братчики, діжку з горілкою та стужку з калачами.

Сорочка. Уже ж, панове молодці, хоч у мене на хребті нема жупана, та міні сам Бог звелів дружком у Северина бути.

(Конець буде.)