чить, гуляючи на весільi, червоне небо. Людей у дворі з пів души. Собаки мене знають. Вештавсь я тутенькі частенько, дак вони мене й по сліду за хлібом провожають. Оце ж я зайду зза клуні та пущу червоного півня, а ви, брати моі, своє діло чинiте. Благаю тількі вас — не випускайте з пожару лядських дітей, щоб теє кодло не розводилось.
Один гайдамака. Та годі вже казаньє казати, учених учити! Вітер холодний проймає. Жидівська горілка простигла в животі, закіль той міст роскидали.
Другий гайдамака. И жидівська шапка тебе, Свириде, не гріє?
Третій гайдамака. Та ось погріємось коло поломья.
Один гайдамака. У мене тількі руки померзли. Коли б швидче коло панських скринь погріти.
Другий гайдамака. Ти все про гроші клопочешся, Панасе! Гроші дурниця. От коли б усе панство виколоти: не носили б тоді козаки жидівських шапок.
Третій гайдамака. От же вже й димом потягає. Що за бравий козак був би з Харла, коли б ёго не скалічено! Не старцем, Палієм би ёму бути.
Далій намалевана діброва. Місяцем іі просвічує. Під дубом купа грошей насипана и питкою навхрест перепята та колочками й попритикана. Над купою вартовий козак на ратище схилився. Думає козак вартуючи таку думу:
„Эге жидівські та панські грошики І ось де ви опинилися! Поналазили знов на Вкраіну, пявки людськиі! Викоренив був вас Хмельницький з Нечаєм та Палій из Дорошенком, а ви таки знов Украіну опанували. Се вже я девятий десяток роспочав жити. Старих на варту становлять нас: не заспить старе, та й гроші ёму на що? Про души спясеньє треба думати. Коли б оце ляхів та жидів до ноги вирізати, пійшов би на останці віку в Печерськеє Богу робити. Як спогадаю молоді літа… Сумно таки стало на Вкраіні після паліівщини. У помі хиба з білими кістками було заговориш, а в селі сподівайсь татарви зза частоколу що-дня, що-ночи. Дак воля ж яка! Пана не побачиш від Балти аж до Києва. Ніякий біс тобі не вказує; що хоч, те й роби. Ніхто під даним тебе не записує. Пуста, мовляв, стала Украіна, звелася, ще за Хмельниченка Юрася; а яке добро з того, що пани слободами іі осадили? Тепер посидь у его на грунті три годи без одбутку,
