Нема що в тім перечитися. Очевидно ж бо, правда по стороні п. Сакуна, и на доказ своєі правди вказує нам на староєллинську литературу, що так пишним цвітом зацвіла в старосвіччину та й в найновійших часах не знаходить собі рівні. А чим же узасаднить п. В. свою гадку, хіба тим, що „випадає уважати на теє, що вже загально від письменників принятим зістало"? А хто ж більшим авкторитетом, чи народ, чи письменники? А може п. В. схоче вказати нам на німецьку литературу? А тоді, хіба ж не зійдемо на того дивогляда — витворюваннє всім Славянам вспільного литературнёго язика?
Виходячи ис своєі засади, п. В. домагаєцця вживати в литературній мові форму „один", а форми „іден“ не хоче припустити до уживання, дарма, що п. Сакун форму „один" вважає схожою до московського. И справедливо. Бо форма „один" побіч „оден" и „іден" вживаєцця тількі за кордоном, де московська мова певний вплив мала. В Галичині ж, де сёго впливу не було, між народом форми „один" майже нігде не почуємо; чуємо тількі „оден" або „єден". Коли ж ми форму „єден" вважаємо схожою на ляцьку (хоч вона поправді тількі старшою формою від „оден", котра при впливі ляцькоі мови не могла перетворитися на форму „оден"), то тоді належало б не форму один але чисто народню „оден" в литературній мові вживати. По при сій формі „оден" не перечуся за вживаннє форми „іден", бо и вона форма чисто народня та ще й оригинальна. Звук і улюблений в Українській мові, и він витворився спопри инших (н. пр. з а, я (ѧ), о, ы...) с старославянського звука є, хоч те витвореннє єсть двояке: зуповне и не зуповне. Для тогож то чуємо в народній мові не: єй, єі, єще, Києв, осенний, Матвей, але іі, ій, іще[1]), Киів, осінний, Матвій. Тим то и форма „іден" не носить на собі нічого такого, щоби не дозволяло іі в литературній мові вживатися.
Дотично ж вживання форм ся, сей, ся, се, сесь, сеся, сесе замість ця, цей, ця, це, цесь, цеця, цеце[2]) рожріжняю. Коли ж
- ↑ В Галичині — особливо па Поділлю и Поліссю хоч рідше але вживаєцця іще, зате частійше йще або ще. — Пр. автора.
- ↑ В яких письменників вичитав п. В. форми цесь, цеця, цеце, не вгадаю. Я знаю тільки, що закордонські письменники такої Форми не вживають. Хіба може хто з галицьких молодих письмаків, що забралися писати, мовляв, по украінський, неперевчивши гаразд мови а тільки витворюючи собі дивоглядні форми, писали навіть: церце, цело, сповідалця замість: серце, село, сповідався. Я ж гадаю, що п. В. не схоче розбірати таких мазанин. — Пр. автора.
