зафантованнєм всіх єі книжок знищити, ані Рускій Бесіді запомогу на театр відобрати! И Бесіда и Просвіта и театр ще стоять, а всі заходи и интриги Рутенців и Русских не довели до нічого. Ба Украінофіли заложили єще й власну друкарню!
Що народня партія зробила у минувшому році, об сім по говоримо в послідуючім нумері.
Під надписом „Русскіе въ Галиціи“ помістив найзнаменитший российский журнал „Вѣстникъ Европы“ в Січневім и Лютовім випусках 1873 р. довшу статтю, о котрій ми в своім часі коротко згадували, а з котрою тепер хочемо близше познакомити наших читателів. Стаття ся звернула на себе увагу не тільки в Россиі, але й журналістика загранична займалася нею живо: між иншими н. пр. Neue Freie Presse помістила в літі м. р. в обширнім фелєтоні витяг из неі. Тим интереснійша ся стаття для нас Русинів Галицьких, котрим, коли вже в загалі цікаво знати, що говорять про них другі люде, то тим цікавійше знати, як судить о нас більшість просвіченоі громади у тому краю, в котрім живе 12 міліонів наших братів.
Від 1867 р., именно від етнографічноі вистави в Москві, а єще й від переселення многих священиків руских з Галичини до Холма, а учителів и кандидатів на учителів (классичноі філологіі) до цілоі Россиі, від часу коли деякі люде у нас, замісць глядіти получшеня долі Галицьких Русинів у власній праци, зачали виглядати нашого спасенія з Россиі, стала и просвічена громада а особливе журналістика российска більше займатися справами Галицькоі Руси, и від часу до часу появлялася яка стаття — особливе допись з самоі таки Галичини — в „Московских Вѣдомостях“, „Биржевих Вѣдомостях“ або в „Голосі“. Тіі статті, о скілько вони на те годилися, передруковувало зараз „твердорусское“ Слово яко голос опініі публичноі у Россиі, и многі з Галичан, натурально, стали думати, що справді ціла Россія таке о нас гадає и що незабаром, вже з найблизшою весною, двинуться непереглядні війска з Россиі для забору Галичини, сеі „другоі Венециі.“ А коли хто у нас спімнув про нашу самостійність народню, про окремішність нашоі мови, нашоі літератури: то наші Галицькі „общеруссы“ насміва-
