Ця сторінка вичитана
СОКІЛ ДІВЧИНУ БУДИТЬ.
Дівчина заснула
Під кущем калини;
Будить іі сокіл:
„Уставай, дівчино!
„Виграло вже сонце —
„Вид твій припаляє.“
Кинулась дівчина —
Сонечка не — має :
Тільки пригортає
Та цілує милий
Іі вид румяний,
Іі груди білі. —
Гетьманець.
ДО МОЄІ КАТРУСІ.
Ще не багато літ прожив,
А вже сивіє чорний волос;
Ще не діждав своіх я жнив,
Ще не жовтіє колос.
Я в світі щиро працював;
Я сіяв те, що Бог послав.
Гірких багато сліз пролив,
И горя я дізнав чимало,
Людей и правду я любив —
За те мене и зневажали;
И молоді літа моі
Я скоротав на чужині.
Тепер з тобою оддихаю,
Тепер прийшла моя весна;
Я, мов по смерти, оживаю —
А ти, мов зіронька ясна́,
Мені присвічуєш; з тобою
Я вже не знаюся з нудьгою.
Світи-ж мені, поки́ я бачу,
Поки́ до праці ще берусь;
