дневій части Полтавськоі и Харківськоі губерниі, де вона гноєння не потрібує, хиба тілько підъ коноплі та тютюнъ. Луги на вижині по лівімъ боці Дніпра такъ само, якъ на Волинсько-Подільскій, въ північній части більше надрічні, въ полудневій більше степові, зъ травою иноді 2 аршини високою; випасаються на нихъ стада овець и коней и воли чумацькі.
Въ минерали ся вижина біднійша тамтоі, половина-жъ західня біднійшна східнёі. Въ Харківській губерниі суть поклади крейди надъ берегами рікъ Донця, Оскола и Красноі; въ гористімъ берегу Донця пісковець сивий и зеленковатий; поклади дуже доброго вугля камінного лежать надъ Донцемъ и Осколомъ, въ уізді Изюмськімъ; коло Изюму стрічається кремінь. Солі добували давнійшъ багато зъ озеръ коло м. Славянська — Ріпного и Сольного. Салитра зберається на старихъ кіпцяхъ и городищахъ.
Такъ перейшли ми цілу вижину, простираючуся зъ малими перервами відъ Дністра по Донъ, а відъ Припеті и Десни по Дністрові и Дніпрові пороги.
Якъ по лівімъ боці Дніпра продовжається вижина Украінсько-Поділська, такъ и низина Поліська переходить на лівий бікъ Дніпра; тутъ въ північній части Чернигівськоі губерниі, за Десною, простирається низина, пригадуюча иноді позоромъ своімъ низину Припеті, — надъ Десною и Дніпромъ тягнуться пісчані полоси, багато рікъ розливається тутъ по-за береги въ мокрі луги, а 2 північні уізди губерниі Чернигівськоі (Мглинський и Суражський) покриті піскомъ и зарослі великими лісами.
Вижина Украінсько-Поділська, по тімъ и по сімъ березі Дніпра похиляється, якъ знаємо, незначно на полудне; на своій полудневій границі спадає вона виднійшимъ берегомъ въ низину, що підъ нею простерлася (100' н. п. м.) ажъ по Чорне-Море, а відъ Дністра по Азовське-Море и дальше геть ажъ до Кавказськихъ гіръ. Наче широке побережжє, обіймає ся низина лукомъ Чорне-Море и зъ за того називається вона Чорноморською низиною. — По березі, котримъ Поділсько-Украінська вижина въ низину Чорноморську спадає, поросли послідніи більші ліси; зъ відти вже въ цілій Чорноморській низині лісівъ немає, хиба штучно засаджені поменші гаі. Тутъ степъ зъ своіми буйними травами взявъ перевагу надъ лісами и рілею; більша половиця землі тутъ степомъ, зъ травою вь-хлопа високою. Верхню верству земну становить тутъ такожъ чорноземля; але чимъ дальше на полудне, тимъ вона тонша, а надъ берегами Чорного-Моря уступає чорноземля зовсімъ передъ піскомъ; пісчана полоса тягнеться відъ Дністра берегомъ Чорного-Моря за Дніперъ, а за Дніпромъ вона розширяється ще більше межи лівимъ берегомъ Дніпра и Азовськимъ-Моремъ. Почва тутъ, поки сягає чорноземля, плодородна, якъ на вижині, але часта посуха нищить плоди на полі. Климатъ змінчивий; въ літі великі спеки, а зимою великі морози и бурі.
В. Н-цький.
Місточко Дубецько лежить надъ Сяномъ у хорошій околиці. У німъ уродився (р. 1734) Гнатъ Красицький, епископъ Варминський и знаменитий польский поетъ. Постоявши трохи у Дубецькімъ, рушивъ я у дальшу дорогу до Динова. Саме тогді бувъ у сімъ місточку ярмарокъ. У многімъ ріжнився той ярмарокъ відъ опільского. Не видко було натовпу такого зъ пашнею, якъ н. пр. по ярмаркахъ подільскихъ, а за те більше всілякихъ виробівъ рукодільнихъ, именно багато полотна було на торзі. Люде здавалися мині марнійші зъ лиця и статі, однако за те тверезійші и смирнійші. Не бачивъ я тутъ ні пъяниць, ні злодіівъ; а якже сумно стало мині на серці, коли я пригадавъ собі на ярмарокъ який у моій стороні ! Неразъ лучалося мині бачити, якъ підъ ногами жидівки-крамарниці лежала пъяна невіста безъ памяти; видко зъ одежи, що не убога. Люде переходять, та й кажуть, посмішкуючися: „Отсе жидівка бабу забила!“ А та повідає: „То іі горілка забила; нехай би була не запивалася.“ Тамъ зновъ у сутичі упавъ запитий хлопъ, а жидівські бахурі прутиками цвігають ёго. Тамъ женеться хлопъ зъ друкомъ за розчіпченою жінкою — визиває, проклинає, ажъ соромъ и страхъ! Осьде ведуть жандарі вже по шестий разъ злодія; а є вінъ господаремъ на 24 шнурахъ поля и ще чужі грунти засіває, та й єсть вінъ у селі присяжнимъ. Оттаке діється у насъ, де хліба Богъ дає подостаткомъ, де люде заможнійші и відтакъ скорше и краснійше повинні би просвітитися и зберегчися відъ того морального упадку. Такъ що-жъ? єсть свобода тілесна, але не ужито іі до висвободження духа, до розігнання темноти, у котрій все — и тілесне, и духовне — знидіє. На Опіллю и Поділлю є дуже мало шкілъ; селянинъ не навчається, якъ зашанувати и побільшити свій доробокъ, якъ взятися до промислу якого рукоділлємъ, якъ газдувати дорогимъ часомъ. Лучається часто, що вінъ запродасть уже на пні пашню жидові, а жінка повісмами та мітками випродасть всю пряжу. Обробившися скоро, напивається потімъ чорно, по
