лася долина значно коло Галича, але коло Єзуполя ще разъ розширяється и кінчиться коло Нижнева, протягнувшися вздовжъ на 21 миль. Тутъ, коло Нижнева, зъ одного боку вижина Межирічна, зъ другого Поділська зближилися до себе и черезъ Дністеръ наче-бъ собі подали руку; зъ відси вже Дністеръ тілько вузькимъ проваломъ пробиває собі дорогу поміжъ стрімкими стінами вижинъ. Якъ вже по тоці Дністра пізнати, знижається Дністрова долина відъ північного заходу идъ полудневому сходові, на своімъ початку (коло Старого-Міста) висотою вона 900' н. пов. моря досягає, а коло Мариямполя вона має 700'. Долина, видко, не дуже низька; вона-жъ тілько въ порівнанню зъ околяючими іі вижинами показується долиною. Почва долини плодородна, складається въ головній части зъ напливовоі глини, илу и чорноземлі, а містцями перетягнена жилами піску и торфовими покладами. Ціла долина виставлена на часті заливи Дністровихъ водъ, и мабуть сі заливи потворили въ іі горішній части широкі багнища и болота, такъ именно коло Конюшокъ и Долубова, по правімъ березі Дністра.
Головний ділъ водний відділяє долину Дністрову відъ Сяновоі долини. Розстелилася Сянова долина на північний західъ відъ тамтоі, по обохъ берегахъ Сяна, поміжъ головнимъ діломъ на полудневімъ сході, тимже діломъ и Підгіррємъ на полудне, а гірською галузею, идучою відъ Львова въ Люблинську губернию, на сході и північнімъ сході. Долина Сянова зачинається вже глибоко въ горахъ, але по Динівъ вона ще чисто гірська, поперечна долина, а по Перемишль ще стиснена пасмами Підгірря. Відъ Перемишля вона значно вже широка, розширяється відтакъ ще більше и зливається на конецъ зъ широкою долиною Висли. Поверхня іі лежить 400' надъ пов. моря, але єсть на ній и висші становиска. Въ великій своій части долина ся підмокла; особливо-жъ надъ долішнімъ Сяномъ тягнуться по обохъ сторонахъ мокрі луги и багнища. У східній и північній части має вона доволі и пісківъ.
На північний східъ відъ Сяновоі долини, відділена відъ неі Люблинськими горами, зачинається долина горішнёго Буга, кетора тягнеться відъ сихъ гіръ на полудне и східъ до головного ділу водного, а на північъ по-за Холмъ, до м. Опалина. Поверхня іі лежить 400—700 н. п. м. Іі середня часть глинковата, часть північна и полуднево-захдіня пісковаті, полуднево-східня має чорноземлю дуже плодородну, знакому підъ назвискомъ Белзськоі.
Тілько низький хребетъ головного ділу водного відмежує Бугову рівнину відъ низини Припеті. Звуть іі, сю низину, звичайно Поліссємъ. Поліссє займає сторону рівну, низьку, покриту незміренними багнами и дрімучими лісами, межи Дніпромъ и Тетеровомъ на сході, діломъ воднимъ на заході, а горбоватими стоками Волинського пасма посередніхъ гіръ на полудні; серединою тече ріка Припеть ліниво по рівній рівнині. Такъ вона, якъ и іі приріки мають низькі береги; тому іхд води, не маючі и такъ вже жадного спаду, часами широко по-за береги розливаються и творять бездонні багнища, котрі на весні перемінюються въ истні озера и спиняють містцями прохідъ зъ одного села въ друге на два місяці и більше. Цілу Поліську долину покривають утвори новші, напливові: глина, илъ, вапнякъ и туфъ, поклади торфу и високі насипи пісківъ. Почва ся до управи збіжжя зовсімъ нездала, и ріля тутъ жителямъ мало приносить пожитку; більше хісна дає імъ тутъ лісъ и луги. Поліссє займає поздовжъ краю більше якъ 60 миль, въ ширшъ декуди на 11 миль.
Чимъ дальше на полудне відъ Припеті, зачинає рівнина підвисшатися; ліси рідніють, піски губляться підъ зеленимъ покровомъ, багнища осушаються и заміняються въ плодородні ниви, а земля, досі цілкомъ рівна, виростає въ незлічені горби, додаючі стороні розмаітости и весельшого позору. Єсть-то перехідъ зъ Поліськоі долини до вижини Украінсько-Поділськоі, а перехідъ сей становить полуднева часть Волині. Горби підростають що-разъ висше, ажъ на полудневімъ краю Волині підносяться въ гори, що-то, якъ знаємо, зъ Галичини на східъ до Киёва тягнуться. Та горбовата поверхня становить головну властивість Волинськоі плащини. Волинь відзначається надзвичайнимъ багацтвомъ и ріжнородностю минералівъ. Головну, найнизшу верству становить тутъ на східъ відъ Икви и долішнёі Случи гранитъ, на західъ вапнякъ, котрий, добувшися зъ землі на верхъ, творить спімнене пасмо гіръ. Гранитъ показується на поверхні тілько надъ ріками и, творячи живописні скали, додає особливішоі краси тутешнімъ надрічнимъ сторонамъ. Въ граниті находяться звичайні гранати и опалі. Зъ пожиточнійшихъ минералівъ стрічаються: земля порцелянова въ Звягелськімъ уізді; камінъ литографичний въ с. Куньчі; руда желізна на північній Волині, въ Луцькімъ уізді, підъ Корцемъ, надъ Тетеревомъ, надъ Случчю. Підъ с. Кропивною видає руда 66% желіза; тутъ є и гута, и виробляють начиння зъ желіза. Бурштинъ находять на Волині межи Луцькимъ и Рівнимъ, графитъ надъ берегами Случи, въ с. Більчакахъ, торфъ стрічається въ части північній, вздовжъ Полісся, и надъ Горинню и Случчю. Верхню почву на Волині становить въ части північній илъ, глина и піски, до
