товаръ Бойко въ околиці Сморжа. Недостатокъ учить тутъ чоловіка промислу и торговлі; вінъ самъ вирабляє зъ вовни всю свою одіжъ, купчить власними виробами зъ дерева, вівцями и товаромъ. Довга, семимісячна зима, холодна й мокра весна, мрачне и мокре літо, погідна осінь — становлять характеристичні ціхи тоі краіни.
Въ межигірськихъ долинахъ и надрічнихъ провалахъ, якъ и въ висшихъ частяхъ Підгірря (бо природа низшихъ ёго частей належить вже до рівнинъ) природа помалу зміняється. Рослинність тутъ ріжнороднійша; гірська рослинность, смерека, ялиця, букъ — остаються на обочахъ, а тутъ виростає вже ясень, дубъ, берестъ, вязъ и ліщина, показуються вже перші берези, розводяться сади овочеві. И тутъ ще віє холодомъ відъ гіръ; роси тутъ багато и мраки, але весна о три тижні борше настає, якъ на сусідніхъ горахъ, а снігъ падає пять тижнівъ пізнійше. Осінъ тутъ погідна, зима відмінна, мокра и зимна; така й весна. Літо гаряче, и збіжжє тутъ рано пристигає. Де ріки ширшими и сплавними стають, тамъ звичайно по-надъ ними вже и ячменю більше сіють, але все-таки збіжжє видатнійше на солому, якъ на зерно. За те сіножаті тутъ красні и дають найліпше на нашъ край сіно.
Заглянемо ще й въ нідро нашихъ гірь; и тутъ, підъ землею, ховаються скарби, котрі тілько знати би чоловікові добувати. Якъ сказано, становить пісковецъ (названий „Карпатськимъ“) головну складову часть якъ Бескидівъ, такъ и Підгірря. Лежать въ німъ великі поклади пожиточнихъ минералівъ, и витрискують зъ него минеральні води. Изъ металівъ руда желізна найбагатші має поклади, а то въ Станиславівськімъ, Самбірськімъ и Перемиськімь; численні гути переробляють іі въ желізо, а зъ нихъ важнійші въ Майдані, Мизуню, Сколімъ и Велдіжі. Зъ минералівъ паливнихъ найбогатшими суть поклади сірки, що доказують жерела сірчані на цілімъ Підгіррю, и поклади земного вугля (въ Коломийськімъ и надъ Бистрицею), якъ и брунатного и смольного (на цілімъ Підгіррю). Найбільшимъ багацтвомъ нашихъ гіръ суть великі поклади солі, вздовжъ цілого Підгірря; жерелъ суровичнихъ найбільше находиться на похилости Чорноморській, а зъ тихъ значнійші: Тирава-Сільна, Старасілъ, Дрогобичъ, Солецъ, Стебникъ, Болехівъ, Долина, Калушъ, Росілна, Манява, Делятинъ, Молодятинъ, Княждвіръ, Уторопи и Косівъ. Окрімъ того находиться багато иншихъ ще властиво минеральнихъ жерелъ, якъ: сірчані води (славнійші зъ нихъ въ Трускавці, Роздолі, Юрівцяхъ, Шклі, Любеню, Немирові и Жабокрукахъ), води щавові (буркутъ) въ Щаві, Ивоничу, Криниці и Жабъю. Найбагатши-жъ суть жерела нафти, міжъ котрими важнійші въ Нагуевицяхъ (въ Самбірськімъ) и Слободі (въ Стрийськімъ), значні такожъ въ Тираві-Сольній, Старосолі, Трускавці, Старуні, Печеніжині, Космачу и др., а найзначнійші въ Бориславі коло Дрогобича.
(Дальше буде.)
Пускаючися зъ родинного закутка въ дорогу, не мавъ я визначеноі гадки робити пильні и властиві студия етнографичні и такимъ способомъ научно користати зъ подорожи, котру вдачно одна талантлива писателька життємъ назвала. Тимъ-то можу чеснимъ читателямъ тілько побіжні, загальні, поденекуди лише простірнійші помічення зъ моєі дороги подати, а й те більше дотичащіся самихъ жителівъ, якъ іхъ околицъ.
Но закимъ поведу читателівъ у стороньщину, хочу перше сказати де-не-що о моій рідній краіні и вияснити имя іі географичне — Опіллє, бо неразъ на чужині побуджала мене приязна згадка своєі сторони порівнювати іі зъ чужою.
Именемъ Опіллє займає нашъ людъ краіну, котра простирається вздовжъ рівнинъ теперішнёго Станиславівського и Золочівського округа — відъ Дністра ажъ по жерела Бугу. Краіна тая, якъ відомо, становить перехідъ Галицького Підгірря въ Поділлє. Тимъ-то й признаки подвійні замітишъ на Опіллю. Обшари горбоваті зъ помірними долами величаються рівною плодовитостю збіжжя або, якъ підъ Зборовомъ називають, пашні. Нема тутъ ланівъ широкополіхъ, котрі суть питоменні степовому світові Поділля й Украіни, не вирівнають опілські урожаі поділськимъ; однако на Опіллю не дається такъ чути той прикрий недостатокъ деревини, якъ на Поділлю. Густійше бо подибаєшъ тутка зелені, буйні гаі, въ котрихъ черешня, ива, свидъ, крушина роскішно розростаються. Відтакъ и пасіки великі розводять люде у тихъ гаяхъ; бували ще багатші пасіки на Опіллю и Поділлю, однако проте, що мало поля лишається облогами, не виростає тілько медового зілля, котре раньше зацвитає або довше цвите, якъ гречка.
Чимъ близше властивого Поділля, тимъ менше стрічаються гаі: лишъ де-куди зазеленіється невеличкий гаёкъ, панський-скарбовий, окопаний високимъ ровомъ. Відтакъ обійстя й городи сельські суть часто тілько ровами окопані, або, де плодовитійші поля, валами соломяними обложені. Почву горішнёго Опілля на всхідъ становить глина мязька, покрита досить ище грубою верствою чорноі землі. Така вдача грунту єсть по-части причи-
