Було це страшне життя якого не бажав би він і ворогові. І тому великою полекшою було для нього, коли поліція вислідила його та посадила до тюрми. Але була це полекша тільки на хвилину, бо ніяк не міг погодитися, що він недавно ще чесна і вільна людина, а тепер мов ця дика звірюка скований і вкинений у вязницю!
Один однісенький негідний поступок і життя його зруйноване було раз назавсі.
А тут сталося чудо: він знову вертає до людей, до нового життя. Закон вже не має над ним більш сили, він знову у примиренню з людською справедливістю. Вирозуміння і милосердя судді дало йому нагоду стати знову порядною людиною, користною для свого громадянства.
Це не видумана історія, а повна правди. Я знав багато суддів, що платили за провинившихся кару, щоб дати їм нагоду поправи. Так чинити значить поступити згідно з Божою волею. Про такого ж суддю читаємо і в оповіданню А. Чайковського — „За віхоть сіна“ де читаємо про бідного жида, що на леваді, з чужих копиць намикав вязку сіна. Господар заскаржив його до суду. Старенькій жид оповідає про свою нужду, голод і холод, про те, як його кінь стояв у стайні голоден і він з жалю намикав для нього чужого сіна: — „Став микати з кожної копиці по жмінці, щоб, борони Боже кому не попсувати, — розказує він перед суддею, —
