Саля суду.
На підвишенню, на кріслі справедливости сидить суддя, перед ним, з похиленою головою, стоїть обжалуваний і мов крізь сон слухає, як судейський писар відчитує акт оскарження повний для нього жаху. Опісля суддя ставить йому запит: — „Чи почуваєш себе винним?“
Він відповідає: — так… почуваю… по хвилі додає: — як пан суддя позволять то я розкажу все як було, попорядкові, не треба буде покликати свідків, бо нема для мене оправдання, нема ні одної обставини, щоб промовляла у мою користь. І він оповів всю історію свого проступку просто і щиро: що допровадило його до злочину і як він його поповнив. Коли скінчив свою сумну історію, суддя спитав: Чи хочеш, щоби я сейчас видав засуд?
Так, — відповів обжалований.
Я, — говорив суддя, — повинен засудити тебе на кару вязниці, з огляду ж на твоє
