Цю сторінку схвалено
— 95 —
Через тиждень коло „Охоронного Відділу“, де була редакція „Селянської Долі“, блукала якась сільська молодиця і шукала свого чоловіка, який служив сторожем редакції. Скрізь ходила, питала, шукала, але його й слід пропав…
Безнадійно пішла до святої Софії помолитися. На площі, проти залізного Богдана, зупинилася. Довго дивилася на його баського коня і залізну шапку, а потім промовила:
— Ще й цей залізний бовван тут стоїть…
Не скінчила. Сіла на пішеход і заплакаиа.
Поуз неї проходили „ґаліфе“ і незадоволено говорили:
— Всяческая сволочь проходу нє дайот!..
|
1918 року, 10 травня.
м. Київ. |
