Цю сторінку схвалено
— 95 —
Через тиждень коло „Охоронного Відділу“, де була редакція „Селянської Долі“, блукала якась сільська молодиця і шукала свого чоловіка, який служив сторожем редакції. Скрізь ходила, питала, шукала, але його й слід пропав…
Безнадійно пішла до святої Софії помолитися. На площі, проти залізного Богдана, зупинилася. Довго дивилася на його баського коня і залізну шапку, а потім промовила:
— Ще й цей залізний бовван тут стоїть…
Не скінчила. Сіла на пішеход і заплакаиа.
Поуз неї проходили „ґаліфе“ і незадоволено говорили:
— Всяческая сволочь проходу нє дайот!..
1918 року, 10 травня.
м. Київ. |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9b/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%89%D1%83%D0%BA_%D0%9A._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE._1921._c.031.jpg/450px-%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%89%D1%83%D0%BA_%D0%9A._%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE._1921._c.031.jpg)